Як навчатись тим, хто вже все вивчив?
Багато років ми та наші батьки жили в парадигмі, що навчання проходить раз і назавжди. Обравши хорошу спеціальність достатньо добре навчатись в університеті, а потім можна все життя застосовувати ці знання на практиці. І аж до самої пенсії. Але швидкість розвитку сучасного світу спростовує це переконання і показує, що вчитись треба все життя. Але як знову сідати за парту тим, хто з неї вже давно встав?

Звернемось до наукових підходів, зокрема андрагогіки. Андрагогіка - це теорія, яка описує особливості навчання дорослих людей. І хоча сам термін з'явився ще в 1830-х роках, сьогодні він найчастіше асоціюється з Малкольмом Ноулзом, який присвятив безліч наукових праць особливостям дорослих учнів та тому, як підвищити ефективність їхнього навчання за допомогою науки.

Ноулз виділяв шість ключових принципів навчання дорослих:

  1. Потреба учня у знаннях
  2. Самосвідомість учня
  3. Попередній досвід учня
  4. Готовність вчитися
  5. Ставлення до навчання
  6. Мотивація вчитися

Всі ці принципи обертаються навколо центральних іпонять освіти: мотивація, самостійне навчання, життєвий досвід, цілеорієнтоване навчання, практичне застосування та повага.

Андрагогіка — важлива концепція, оскільки дорослі та діти навчаються зовсім по-різному, і ключовою відмінністю є саме мотивація.

Мотивація з'являється тоді, коли людині потрібна певна інформація або навички, які можна отримати тільки змінивши існуючу систему знань. Звісно, у суспільстві існують різні рівні мотивації.

Професор педагогічної психології Джон Монро виділяє такі 3 типи мотивів до навчання:

1. Поверхневий

Мотиви до навчання: відповідати мінімальним критеріям та вимогам - скласти іспит, вирішити проблему.

Типові дії, що вживаються для навчання: те, що дозволяє відтворити вивчену інформацію - запам'ятовування, зазубрювання, створення нотаток.

Результати навчання: інформація зберігається у короткостроковому періоді; учень не повністю розуміє та не може повноцінно володіти знаннями. Застосування та передача знань обмежені.


2. Глибинний

Мотиви до навчання: розуміти ідеї, більше знати, вирішувати проблеми, задовольняти цікавість, втілювати довгострокові цілі.

Типові дії для навчання: те, що допомагає зрозуміти - детальний розбір ідей, максимально широке їх дослідження, співвідношення нових ідей і вже відомих концепцій.

Результати навчання: учень краще розуміє і серйозніше ставиться до вивчених ідей, може навчати інших, усвідомлює, що навчання не закінчено, може передавати і широко використовувати знання.


3. Стратегічний

Мотиви до навчання: відповідати очікуванням, знизити напругу, що походить від оточуючих, відчути власну цінність, досягти досконалості, осмислити систему, убезпечити своє майбутнє.

Типові дії, що вживаються для навчання: те, що дозволяє відтворити інформацію в організованій формі: запам'ятовування, копіювання, співвідношення нових ідей з існуючими.

Результати навчання : знання, структуровані максимально ефективно.

Глибинний та стратегічний підходи до навчання побудовані навколо соціальних та колективних потреб учнів, коли їх мотивує прагнення принести користь та досягти успіху в соціальному контексті. Поняття «колективний» та «соціальний» ставляться не до процесу навчання, а до причини: чому людина навчається.

Монро припускає, що людина вибирає глибинний і стратегічний підхід до навчання, коли хоче вирішувати проблеми чи відповідати очікуванням інших. Можна навести такий приклад зі сфери охорони здоров'я: медсестри вирішують клінічні проблеми, щоб краще дбати про пацієнтів чи відповідати очікуванням керівництва.

Мотиви до навчання сильно залежать від контексту: у різних ситуаціях, на різних стадіях навчання для різних людей будуть актуальні різні типи та способи навчання.

"Поверхневим" учням достатньо відповідати мінімальним вимогам, наприклад, відучитися потрібну кількість годин або освоїти якусь навичку, щоб не втратити роботу. А ось учні з глибинним підходом прагнуть вирішувати проблеми та з цікавістю шукають відповіді на питання, які у них виникають. «Стратегічних» учнів мотивує прогрес, впевненість у собі та внутрішня потреба завжди знати більше.