Дистанційне навчання - особливості підходу

Історія появи дистанційної освіти починається з 1700-х років. У 1728 року у Бостоні професор Калеб Філіпс подав у газету оголошення про набір студентів для вивчення стенографії. Навчання відбувалося шляхом обміну листами із будь-якої точки країни. Це стало фактичним початком дистанційної освіти.

Поява радіо та телебачення внесли зміни до дистанційних методів навчання. Це був значний прорив, аудиторія навчання зросла у сотні тисяч разів. Проте вони мали істотний недолік — учні не мали можливості отримати зворотний зв'язок.

У ХХІ столітті доступність комп'ютерів та Інтернету робить дистанційне навчання ще більш простим, а його поширення швидшим. Інтернет став величезним проривом, значно більшим, ніж радіо та телебачення. З'явилася можливість спілкуватися та отримувати зворотний зв'язок від будь-якого учня, де б він не знаходився.

Таке навчання стало можливим завдяки розвитку інтернет-технологій, поширенню електронних засобів зв'язку. Дистанційне навчання відрізняється від очного освітнього процесу методикою проведення занять і тому вимагає методичних змін у здійсненні освіти слухачів. Які технології дистанційної освіти використовуються у сучасному навчанні на відстані?

1. Електронні підручники та довідники: містять та зберігають інформацію.
2. Інтернет: здійснює обмін будь-яких форм інформації (текст, графіка, відео, фото, звук), двостороннє спілкування у вигляді семінарів, дискусій.

Традиційне навчання включає лекції, практичні роботи, самостійні дослідження, письмові завдання та усні опитування. Дистанційні технології в освіті передбачають наявність деяких змін у застосовуваних методиках:

1. Лекція чи подача готової інформації вимагає певного рівня самодисципліни від учня.

2. Самостійне дослідження (реферат) не змінюється, тому що в обох випадках (очна освіта або дистанційна) учень надає вчителю результат пошуку або дослідження, який він виконує самостійно.

3. Практичні роботи значно ускладнюються. Вимагають від вчителя розробки детальних покрокових інструкцій та поглибленої консультації щодо виконання роботи. У ряді випадків здійснення практичних робіт дистанційно стає неможливим.

4. Виконання завдань - зміни у формі. Для зручності відправлення та отримання завдання застосовуються тести, у яких результат тривалих обчислень може бути позначений вибором одного числа.

5. Усне опитування вимагає від учня самодисципліни, оскільки опитування на відстані дає можливість користуватися підказками, шпаргалками та іншими засобами, що не допускаються у очній освіті.

Широке поширення дистанційних видів освіти пояснюється вагомими перевагами дистанційного навчання:

• Можливість організації уроків у важкодоступних районах, для інвалідів та людей, що часто хворіють, можливість навчання в іноземних ВНЗ.
• Можливість повноцінного заочного навчання студентів у ВНЗ.
• Можливість занять під час епідемій чи за складних погодних умов.
• Індивідуальний підхід до навчання кожного учня.
• Лояльний підхід до часу навчання.
• Можливість самостійного навчання, набуття другої спеціальності, додаткових знань.
• Зниження витрат за навчання.
• Самодисципліна та відповідальність учня підвищуються.
• Загальна доступність навчання (будь-якого віку, рівня освіти, професійної підготовки, в будь-якому місці планети, де є комунікативний зв'язок).

Єдиним суттєвим недоліком дистанційних технологій залишається відсутність живого спілкування, без якого неможливе формування повноцінної особистості. Але розвиток технологій доповненої реальності дозволяє робити припущення, що це лише питання часу.